Ірландське зерно може зменшити викиди у виробництві молока

Ірландське зерно має значний потенціал для скорочення викидів парникових газів у тваринництві, стверджують експерти Teagasc. Попри те, що площі під зерновими в країні займають лише близько 7% сільськогосподарських угідь, Ірландія щороку збирає 2–2,4 млн тонн зерна. Водночас попит галузі значно вищий, і країна імпортує близько 5 млн тонн кормових компонентів — кукурудзу, соєвий шрот, побічні продукти переробки та інші інгредієнти, які часто мають вищий вуглецевий слід через методи вирощування, транспортування та зміну землекористування в країнах-експортерах.

Платформа AgNav, створена Teagasc, ICBF та Bord Bia, дозволяє точно оцінювати викиди від виробництва зернових і допомагає фермерам оптимізувати технології. За її даними, вуглецевий слід ірландського зерна — один із найнижчих у світі, становить 170–250 кг CO₂е на тонну. Додавання соломи сприяє накопиченню вуглецю в ґрунті, а такі культури, як овес і озима пшениця, іноді навіть наближаються до нульового вуглецевого балансу. Основні чинники ефективності — врожайність та раціональне внесення добрив.

Заміна імпортних кормових інгредієнтів місцевими зерновими суттєво знижує вуглецевий слід тваринницької продукції. Особливо це стосується культур, що можуть бути пов’язані з вирубкою лісів в інших регіонах світу. В Ірландії середня молочна корова споживає близько 1,25 т концентратів на рік, значну частину яких можна замінити місцевими кормовими культурами — ячменем, вівсом, пшеницею та бобовими — без втрати поживної цінності.

Розрахунки показують, що заміна 64% інгредієнтів раціону на місцеві здатна знизити вуглецеву інтенсивність корму на 50% — з 0,83 до 0,42 кг CO₂е/кг. Для молочної корови це означає зменшення викидів приблизно на 520 кг CO₂е на рік або на 7,4% у розрахунку на кілограм молока. Важливо, що цей ефект досягається без інвестицій або змін у менеджменті стада — лише за рахунок заміни джерел сировини.

Хоча обсяг власного зерна в Ірландії не покриє всі потреби галузі, його достатньо для істотного збільшення частки в раціонах окремих господарств. Такий підхід підсилює продовольчу незалежність, зменшує залежність від імпорту та покращує екологічну репутацію ірландського молочного сектору, навіть якщо частина викидів із кормів не враховується в національній статистиці.

Позначки:зерно, пшениця, ВРХ, комбікорми, Ірландія