Індія може дозволити імпорт кукурудзи зі США виключно для виробництва етанолу

У контексті активних дискусій щодо сумісності транспортних засобів з етанольними сумішами, кліматичних зобов’язань на COP30 та триваючих торговельних перемовин між Індією та США, у ЗМІ з’явилися повідомлення про важливий прорив. За даними The Wire, Делі може дозволити імпорт кукурудзи зі США виключно для виробництва етанолу. Хоча фінальні параметри домовленостей ще уточнюються, цей крок розглядається як стратегічно виважене рішення: за умови суворого регулювання воно може допомогти збалансувати потреби етанольної програми та стримати інфляцію на продовольчому ринку.

Етанольна програма Індії стартувала ще на початку 2000-х як інструмент ліквідації надлишків цукру, однак реальний імпульс отримала після ухвалення Національної політики з біопалива 2018 року. Документ розширив перелік сировини, посилив стимули та інтегрував виробництво етанолу в ширшу енергетичну та кліматичну стратегію країни. Підтримка виробництва з меляси та цукру покращила фінансовий стан цукрових заводів, але зі зростанням планів зі збільшення частки етанолу в паливі цих ресурсів стало недостатньо — тож уряд почав орієнтуватися на зернові, насамперед кукурудзу і рис.

Досягнення Індією цілі щодо 20% домішки етанолу (E20) стало помітним політичним успіхом, але спричинило й низку побічних ефектів. Попит на кукурудзу у 2024/25 році перевищив пропозицію, і країна вперше за кілька років стала її чистим імпортером. Зростання цін вдарило по птахівничій галузі та змінило структуру посівів. Водночас розширення зернової бази для етанолу дозволило диверсифікувати виробництво за межі традиційних «цукрових» штатів.

За оцінками Niti Aayog, поточний попит на етанол становить близько 10 млрд літрів і може зрости до 20 млрд літрів у 2030 році, навіть якщо частка домішки залишиться на рівні E20. Оскільки площі під цукровою тростиною збільшити суттєво неможливо, основне навантаження ляже на кукурудзу. Для забезпечення майбутнього попиту її виробництво має зрости з нинішніх 41–42 млн тонн до щонайменше 68–76 млн тонн, що вимагатиме додаткових 4–8 млн гектарів посівів — переважно у сезоні рабі для кращої врожайності.

Експерти попереджають: за нинішніх цінових стимулів розширення площ під кукурудзою відбуватиметься за рахунок олійних та бобових культур, створюючи політичну дилему між енергетичною незалежністю (через етанол) та продовольчою безпекою (зменшенням імпорту харчових олій і бобових). Без прориву у технологіях другого або третього покоління Індія з високою ймовірністю залежатиме від імпорту, щоби втримати навіть поточний рівень E20.

У цих умовах обмежений імпорт ГМО-кукурудзи зі США для виробництва палива виглядає практичним рішенням. За пропозицією експертів, він може здійснюватися в рамках тарифної квоти з пільговою ставкою для певного обсягу ввезення. Це стало б інструментом для досягнення вигідніших умов у ширших індо-американських торговельних домовленостях, водночас захищаючи індійських фермерів від цінового тиску.

Попри те, що такий крок формально суперечить риториці самозабезпечення, аналітики наголошують: реальна енергетична незалежність — це не ізоляція, а розумна інтеграція у глобальні ринки. Обмежений імпорт сировини дасть змогу утримати продовольчу безпеку та не допустити надмірного навантаження на аграрну систему Індії.

Позначки:імпорт, кукурудза, Індія, етанол