Імпортна політика Індонезії щодо соєвого шроту може скоротити прибуток птахівників у 2026 році

Плани передачі повноважень на імпорт соєвого шроту (SBM) від приватних компаній державному підприємству Berdikari з 2026 року можуть негативно позначитися на показниках діяльності публічних птахівничих компаній. Про це повідомив аналітик BRI Danareksa Віктор Стефано.

Ця політика спрямована на забезпечення національно скоординованих поставок та ціноутворення на корми. Соєвий шрот становить близько 20-25% вартості кормів для птиці і є найбільшим імпортованим кормовим інгредієнтом в Індонезії. Щоб уникнути ринкових потрясінь, приватним фірмам буде дозволено безпосередньо імпортувати SBM до 31 березня, проте обсяги координуватимуться Berdikari з можливістю запиту додаткових квот у разі потреби.

Уряд також запровадив заборону створення надлишкових запасів для стабілізації цін. Хоча Індонезія традиційно купує соєвий шрот у Бразилії та Аргентині, централізація імпорту може знизити гнучкість вибору постачальників. Якщо торговельні угоди призведуть до збільшення закупівель із США, де соєвий шрот зазвичай продається з премією, базова вартість кормів може зрости приблизно на 2%.

Додаткові витрати можуть виникнути через торговельні націнки, які, за оцінками BRI Danareksa, становитимуть близько 5%, що в сукупності дає потенційне зростання цін на SBM приблизно на 7%. Таке підвищення з квітня 2026 року може зменшити показник EBITDA за 2026 рік на 1,1–3,8%, а чистий прибуток — на 1,4–8,1%.

“Хоча нові правила в короткостроковій перспективі завдадуть шкоди маржі і доходам інтеграторів, ми вважаємо, що великі гравці в довгостроковій перспективі виграють завдяки ефекту масштабу”, – зазначив Стефано.

Позначки:Індонезія, обмеження, імпорт, соєвий шрот