Імпорт зерна та олійних культур Китаєм стикається з обмеженнями через слабкий внутрішній попит

Китай у 2026 році стикається з обмеженнями щодо імпорту зернових та олійних культур через слабкий внутрішній попит, навіть на тлі відновлення торгових потоків у рамках нової взаємодії з США. Попри великі закупівлі сої, обмежене споживання кормів і операційні вузькі місця стримують потенціал для ширшого імпорту. Навіть тимчасове пожвавлення імпорту наприкінці 2025 року, спричинене погодними факторами, було зумовлене пропозицією, а не попитом, що впливає на ціни та поведінку на глобальних ринках зерна.

Аналітик StoneX Іві Лі підкреслює, що імпортна стратегія Китаю формується радше через виконання торгових угод, ніж через реальний споживчий попит. За її словами, Китай вже закупив близько 12 млн тонн американської сої і за домовленостями має придбати 25 млн тонн і більше у 2026 році, що значно обмежує можливості експорту для інших постачальників, таких як Бразилія.

Попит на корми залишається слабким, а скорочення поголів’я худоби стримує потенціал для збільшення імпорту сої та зерна. Навіть після часткового відновлення імпорту наприкінці 2025 року через погодні проблеми, включно з надзвичайно сильними дощами під час збору кукурудзи, фундаментальний попит залишився низьким. Це означає, що обсяги імпорту кукурудзи, сорго та ячменю навряд чи зростуть у найближчому часі.

StoneX наголошує, що обмежена можливість збільшення імпорту формує тиск на глобальні ринки: країни-виробники змушені перенаправляти надлишки продукції на інші ринки, що може підсилити глобальне перевиробництво та впливати на ціни на сою.

Позначки:Китай, імпорт, зерно, соя