Імпорт зерна та кормів до Нової Зеландії зріс до 2,9 млн тонн

Імпорт пальмового ядра, соєвого шроту, пшениці, кукурудзи та ячменю до Нової Зеландії зріс із 1,8 млн тонн у 2010 році до 2,9 млн тонн у 2025 році. Нині імпорт покриває близько 60% потреб країни в зерні та кормах, тоді як внутрішнє виробництво зерна залишається майже незмінним.

Колишній торговий представник Нової Зеландії та фермер із регіону Мід-Кентербері Геміш Марр звернув увагу на ці тенденції під час форуму Новозеландського інституту сільськогосподарських і садівничих наук. За його словами, місцевим виробникам складно конкурувати з імпортною продукцією за ціною та масштабами виробництва.

У 2010 році внутрішнє виробництво зерна в Новій Зеландії становило близько 900 тис. тонн, а у 2025 році — приблизно 1 млн тонн. Водночас витрати фермерських господарств зростають, а інфляція виробничих витрат досягла п’ятирічного максимуму.

Додатковим чинником є логістика. Перевезення зерна через протоку Кука між Південним і Північним островами коштує $110–130/т. За словами Марра, доставляти зерно з Австралії до Нової Зеландії іноді дешевше, ніж перевозити його між островами країни.

Марр вважає, що новозеландським виробникам варто конкурувати не ціною, а походженням і доданою вартістю продукції. Серед можливих напрямів він назвав розвиток сертифікації NZ Grown Grains та підтримку інфраструктури. Водночас він наголосив, що субсидії й обмеження імпорту не є належним розв’язанням проблеми. Подальше зростання молочного тваринництва та переорієнтація земель у регіоні Кентербері можуть додатково збільшити попит на зерно.

Tags: імпорт, ячмінь, зерно, кукурудза, пшениця, соєвий шрот, комбікорми, Нова Зеландія