Хто виграє від нових торговельних правил з ЄС і що це означає для українських експортерів

Після трьох років переговорів Україна і Євросоюз погодили нову редакцію зони вільної торгівлі. Нові домовленості передбачають збільшення доступу аграрної продукції на європейський ринок. Водночас — перехід на правила ЄС у питаннях благополуччя тварин, пестицидів та контролю якості. Хочеш продавати в ЄС — забудь про частину пестицидів і подбай, щоб на фермі було світло, вентиляція й простір для птиці.

Як змінилися квоти, коли почнуть діяти нові вимоги і що це означає для експортерів — пояснює Олександра Авраменко, голова комітету з євроінтеграції УКАБ.

Latifundist.com: Олександро, що саме відбулося 14 жовтня і чому це рішення важливе?

Олександра Авраменко: Вчора відбувся історичний день, Україна та ЄС закрили закрили всі процедурні моменти і тепер ми маємо погоджену всіма сторонами оновлену торговельну частину Угоди про асоціацію — тобто зону вільної торгівлі з ЄС у новій редакції.

Це важливо, бо вся наша взаємна торгівля з Євросоюзом базується саме на положеннях Угоди про асоціацію, а не на тимчасових рішеннях.

Latifundist.com: Але ж після початку великої війни ЄС відкрив ринок для України через автономні торговельні заходи (АТМ). Хіба не можна порівнювати ці два режими?

Олександра Авраменко: Це велика помилка — порівнювати з АТМ. Бо з 2016 року між Україною та ЄС діє глибока і всеохопна зона вільної торгівлі (DCFTA). За цією угодою ми поступово зменшували мита і збільшували квоти протягом п’яти років. У 2021 році Україна офіційно подала запит на перегляд умов.

Ми мали це зробити у 2022 році, але тоді Євросоюз односторонньо запровадив АТМ — тимчасовий режим, щоб підтримати нас у час війни.

АТМ не був і не міг бути постійним. Тому сьогоднішній перегляд — це те, що мало б відбутися ще три роки тому. І насправді версія 2025 року навіть краща, бо ми підходимо до неї вже з іншим рівнем довіри та ринкових результатів.

Latifundist.com: Тобто не можна казати, що зараз Україна «втратила» обсяги торгівлі?

Олександра Авраменко: Ні. Базою для порівняння має бути 2021 рік, а не період АТМ. Бо під час АТМ були зовсім інші умови.

Latifundist.com: Наприклад, по цукру. 

Олександра Авраменко: Так, бо у ЄС тоді був дефіцит цукру понад 2 млн тонн і зовсім інший порядок цін.

Latifundist.com: Але це не скасовує ностальгії за часами, коли цукровики експортували 300 тис. т 🙂

Олександра Авраменко: Однозначно. Але не забувайте, що квота на цукор була 20 тис., а тепер 100 тис. тонн. І при цьому звідти вилучені похідні продукти, які раніше входили у цю квоту.

Так само — пшениця: раніше 1 млн тонн і борошно йшли під однією квотою, тепер борошно матиме окрему. Лібералізовано також частину молочної продукції та навіть окремі нішеві позиції — гриби тощо.

Latifundist.com: Якщо перейти до конкретики — що змінилося для інших ключових аграрних позицій: курятини, яєць, зернових?

Олександра Авраменко: По-перше, треба розуміти, що це так звані чутливі товари для Європейського Союзу. Тому тут компроміси обережні, але вони є.

По яйцях, наприклад, квота зросла з 6 до 18 тис. тонн. І навіть поза квотою українські яйця експортуються, бо в ЄС є певний дефіцит, останній повʼязаний через пташиний грип – попит настільки високий, що навіть імпортне мито не зупиняє постачання, бо прийнятна ціна все компенсує.

По кукурудзі нічого кардинально не змінилося — квота зросла, проте позаквотні умови ті самі – 0% імпортного мита на постачання з третіх країн, в тому числі з України. А от по пшениці ми отримали помітне збільшення: було 1 млн тонн, стало 1,3 млн тонн, і при цьому борошно винесено в окрему квоту. У неї входить пшеничне, ячмінне й кукурудзяне борошно, але реально ми зможемо експортувати саме пшеничне. Квота на нього — близько 30 тис. тонн, що приблизно відповідає нашому піку у 35–40 тис. тонн під час дії АТМ.

Latifundist.com: А є позиції, які також отримали «плюс» від оновленої ПВЗВТ?

Олександра Авраменко: Так, наприклад, мед. У 2021 році квота становила лише 6 тис. тонн, а зараз — 35 тис. тонн.

Так, це менше, ніж ми експортували під час дії АТМ, але все одно — це в шість разів більше, ніж було до війни.

І при цьому хіба це зупиняло наш мед? Слава Богу, ні. Бо імпортне мито в ЄС не є загороджувальним — 17%, а стабільний попит там гарантує ціну, яка повністю покриває ці витрати.

Збільшення квот в обмін на якість

Latifundist.com: Тепер ЄС фактично пов’язує обсяги доступу на ринок із виконанням певних умов, зокрема, по благополуччю тварин чи синхронізації законодавства по ЗЗР. Уявимо ситуацію, Україна відмовиться від окремих пестицидів чи запровадить норми добробуту тварин, чи може ЄС збільшити квоту на пшеницю до 2 млн тонн чи більше? 

Олександра Авраменко: Саме так. Євросоюз таким чином відділяє переговорні питання від процесу переговорів і зав’язує їх на торгівлі.

Європейський Союз чудово розуміє, що аграрний сектор — рушійна сила України, а доступ українських виробників до ринку ЄС — це умовна «вишенька на торті».

Тому бізнес, який зацікавлений у цьому доступі, сам запроваджуватиме європейські норми і навіть підштовхуватиме уряд робити це швидше. Фактично нам зав’язали руки, але водночас дали стимул оновлювати систему й рухатись до стандартів ЄС.

Latifundist.com: Про які стандарти йдеться конкретно?

Олександра Авраменко: Є приблизно 20 регламентів, прописаних у внутрішніх документах ЄС. Серед них — пестициди, ветеринарні препарати, благополуччя тварин, вимоги до якості кормів, контролю залишків тощо. Це конкретний перелік регламентів, не просто загальні побажання.

Найболючіше — це, безумовно, вимоги до благополуччя тварин. Ті самі, які…

Latifundist.com: …почнуть діяти з 1 січня 2026 року. 

Олександра Авраменко: Саме так. Для нас це означає, що вся продукція тваринництва, яка йде на експорт до ЄС, — передусім м’ясо птиці та яйця — повинна повністю відповідати цим нормам.  Багато експортерів уже готуються, тому для них це не стане шоком.

Зі свининою та яловичиною складніше, бо вони поки не мають сертифікатів на експорт до ЄС. Але, очевидно, ці стандарти рано чи пізно стануть умовою й для цього сектору.

Latifundist.com: За вашими оцінками, яка частка українських підприємств сьогодні реально відповідає європейським вимогам з благополуччя тварин?

Олександра Авраменко: Усі, хто сьогодні експортує в ЄС, вже відповідають цим нормам. Ті, хто мають європейські реєстраційні номери, мають і відповідну інфраструктуру.

Бо благополуччя тварин — це не лише «кілограми на метр квадратний». Це освітлення, вентиляція, мікроклімат, доступ до води й кормів. Більшість наших птахівничих підприємств — сучасні, тож під нові вимоги вони адаптувалися без особливих труднощів.

Latifundist.com: А якщо я вирощую курку, не хочу дотримуватися норм про благополуччя і умовно поставляю її в Єгипет?

Олександра Авраменко: Не вийде. Мова не лише про експортерів — законодавство буде обов’язковим для всіх виробників в Україні.

Далі — питання забою та логістики. Частково вони вже врегульовані, але проблема транспортування тварин залишається відкритою. Нам потрібно більше спеціалізованих транспортних засобів, які відповідають стандартам гуманного поводження. ЄС очікує, що повний пакет вимог із благополуччя тварин буде запроваджений до 2028 року.

Агрохімічний перехід

Latifundist.com: І паралельно йдеться про ще один блок — засоби захисту рослин. Наскільки це складне питання для нашого ринку?

Олександра Авраменко: Дуже складне. По-перше, перехід від одних діючих речовин до інших потребує випробувань, оновлення технологічних карт, і, найголовніше, інвестицій. Зараз ці кошти знайти непросто. Тому це не питання заборон, а питання зваженого переходу.

Latifundist.com: Коли я спілкувався із українськими виробниками ЗЗР, вони прямо кажуть: «Якщо просто скопіювати європейські заборони, ми втратимо 40–50% портфелю».

Олександра Авраменко: Так, і це абсолютно реальна загроза. Ми всі розуміємо, наскільки важливий агросектор для української економіки.

Тому це питання треба вирішувати поступово, спільно — і бізнесу, і уряду, щоб виробити реалістичну дорожню карту. Тому тут головне — не зрізати під копірку, а переходити зважено і з планом.

Latifundist.com: Є часові рамки для цього переходу?

Олександра Авраменко: Так, часові рамки є — до кінця 2028 року. Усі нинішні обсяги безмитної торгівлі й оновлені квоти діятимуть саме до цього часу.

І протягом цих трьох років Україна щороку звітуватиме, як адаптує європейське законодавство у сферах довкілля, ЗЗР, добробуту тварин тощо.

У 2028-му відбудеться новий перегляд торговельних умов, і саме тоді ЄС вирішуватиме, чи готовий далі розширювати доступ українських товарів. Тобто лібералізація напряму пов’язана з виконанням стандартів.

Європейська комісія фактично виступає таким «рефері» між українським бізнесом і європейськими фермерами. Їй потрібно інтегрувати нас у спільний економічний простір, але не побити всі горшки із сільгоспвиробниками країн-членів, які завжди наголошували, що українські виробники працюють у “нерівних умовах”. Тому логіка проста: виконуєш стандарти — отримуєш ширший ринок.

Latifundist.com: Але адаптація потребує різних підходів: не всі підприємства мають однакові ресурси.

Олександра Авраменко: Абсолютно. Можливо, варто розділити на умовні три групи:

1. Ті, що вже експортують у ЄС — вони або вже відповідають нормам, або на фінальній стадії переходу.
2. Прифронтові регіони — тут, очевидно, потрібна додаткова підтримка, бо інвестиційні можливості обмежені.
3. І ті, хто зараз працюють лише на внутрішній ринок, але з часом теж мають адаптуватися, бо європейське законодавство стане нашим.

Тому зараз головне — не «рубати з плеча», а зробити спільну дорожню карту між бізнесом і урядом, щоб зміни були реалістичними.

Хто проти?

Latifundist.com: До речі, чи були країни ЄС, які гальмували погодження оновленої угоди? Ті самі Польща, Франція. 

Олександра Авраменко: Відверто — були, адже деякі сусідні держави-члени не в захваті від розширення доступу українських товарів. Франція цього разу не опиралась. Але частина сусідів традиційно виступає стримано, особливо коли мова йде про чутливі категорії товарів.

Latifundist.com: І тому процес затвердився аж у жовтні, хоча принципова домовленість була ще влітку?

Олександра Авраменко: Так. Наприкінці червня Україна і Єврокомісія принципово погодили параметри нової угоди. Потім документ пройшов усі рівні погодження в ЄС: від експертів і постійних представників держав-членів (COREPER) до міністрів. Лише після цього Європейська Рада дала «зелене світло».

Після підписання сторони обмінялися нотами в рамках Комітету асоціації у торговельному складі, і, як підтвердив Тарас Качка, рішення вже погоджене остаточно.

Latifundist.com: І ще одне. Європейська комісія згадувала про допомогу Україні з диверсифікацією експорту — це вже конкретна домовленість чи поки ідея?

Олександра Авраменко: Поки радше ідея. Йдеться про підтримку виходу чи повернення українського експорту на треті ринки, поза ЄС.

Це може бути частиною нової торговельної стратегії, але конкретики поки немає. ЄС просто визнав: якщо через конкуренцію чи політичний тиск ми не можемо розширюватися в межах Європи, то треба допомогти нам зайти в Африку, Азію, Близький Схід.

Позначки:кукурудза, пшениця, ЄС, мед, торгівля, яйця, агропродукція, Україна, ячмінь