Ель-Ніньйо спричиняв голод у Європі кілька століть тому

Кліматичні явища Ель-Ніньйо відігравали приховану роль у виникненні та тривалості європейських голодів ранньомодерної доби.

Дослідження 160 випадків голоду в Європі між 1500 і 1800 роками виявило чіткий кліматичний зв’язок. Ель-Ніньйо — це «тепла фаза Ель-Ніньйо–Південного коливання, пов’язана з потеплінням вод Тихого океану». Такі події змінюють глобальні атмосферні процеси. Їхній вплив сягав далеко за межі Тихоокеанського регіону.

Команда під керівництвом Еміля Есмаїлі з Колумбійського університету проаналізувала історичні записи та кліматичні реконструкції. Вони використали дані річних кілець дерев для ідентифікації фаз ENSO. Понад 40% випадків голоду в Центральній Європі збігалися з подіями Ель-Ніньйо. Це вказує на системний характер впливу.

У Центральній Європі Ель-Ніньйо зазвичай спричиняв надмірні опади. Перезволоження ґрунтів призводило до втрати врожаю. Навіть там, де голод не починався, кліматичний ефект подовжував кризу. Ймовірність продовження голоду зростала на 24%.

Дослідники також проаналізували ціни на зерно та рибу. Вони зростали протягом кількох років після подій Ель-Ніньйо. Це свідчить про економічні наслідки кліматичних зрушень. Голод був не лише природним, а й ринковим явищем.

«Сьогодні той самий погодний вплив мав би зовсім інші наслідки», — зазначив Девід Убілава. Сучасне сільське господарство є стійкішим. Прогнозування погоди та інтегровані ринки зменшують ризики. Водночас дослідження нагадує, що клімат і продовольча безпека історично були тісно пов’язані.

Позначки:голод, клімат, Ель-Ніньйо