Дорога логістика та конкуренція можуть змусити аграріїв України скоротити посіви гороху

Українські аграрії у 2026 році зібрали близько 800 тис. тонн жовтого гороху, однак значні обсяги виробництва поки не вдається повністю реалізувати на зовнішніх ринках. Попри суттєве розширення посівних площ, урожай збільшився не настільки відчутно через відносно невисоку врожайність на рівні 2–2,5 т/га. Водночас якість зібраного гороху загалом оцінюється позитивно: зерно має хороший колір, прийнятний розмір і менше пошкоджень комахами порівняно з минулим роком. Про це повідомила менеджер із продажів Exim Asia/Agroleader Ліка Коптянець у коментарі Global Pulse Confederation.

Після завершення збиральної кампанії ціни на український горох знизилися, а в окремих випадках опустилися навіть нижче вартості пшениці. Така ситуація є нетиповою для ринку й може вплинути на рішення аграріїв щодо структури посівів наступного сезону. Водночас експортна конкурентоспроможність української продукції залежить не лише від закупівельної ціни, а й від вартості доставки, напрямку експорту, вимог до якості та умов оплати. Для відносно недорогої культури, якою є горох, додаткові транспортні витрати навіть у €20–30/т можуть суттєво погіршити економіку поставок.

Ситуацію ускладнюють затримки на кордонах, дефіцит вантажного транспорту та нестабільність логістичних тарифів. До автомобільних і залізничних перевезень додаються витрати на портову перевалку, морський фрахт і транзит, що збільшує кінцеву вартість українського гороху для іноземних покупців. За словами Коптянець, попит на жовтий горох на світовому ринку зберігається, однак імпортери стали значно чутливішими до ціни. Тому українські постачальники змушені конкурувати передусім загальною вартістю доставки продукції, а не лише її якістю.

Додатковий тиск на українських експортерів створює конкуренція з боку росії та Канади. Зокрема, російські постачальники мають вигідніші логістичні можливості на окремих ключових напрямках, насамперед до Китаю. Для України вихід на китайський ринок залишається складним, що обмежує можливості диверсифікації експорту. Водночас розвиток внутрішньої переробки гороху міг би забезпечити додаткові канали збуту та збільшити частку продукції з доданою вартістю, однак реалізація таких проєктів потребує значних інвестицій, залучення яких стримується через війну.

За оцінкою експертки, поєднання високих логістичних витрат, низьких внутрішніх цін і жорсткої конкуренції на світовому ринку створює ризики для подальшого розвитку виробництва гороху в Україні. Якщо нинішні умови збережуться, аграрії можуть переглянути економічну доцільність вирощування культури та скоротити посівні площі наступного сезону. Це, своєю чергою, може призвести до зменшення виробництва жовтого гороху після цьогорічного розширення посівів.

Tags: площі посіву, Україна, горох, логістика