Дешевий соєвий шрот із Бразилії та Аргентини витісняє індійський зі світового ринку

Індія у квітні–серпні 2026 року скоротила експорт шротів олійних культур на 28,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 1,282 млн тонн проти 1,793 млн тонн. За даними Асоціації переробників олійних культур Індії (SEA), основною причиною падіння стало різке скорочення поставок соєвого шроту, який втрачає конкурентоспроможність на світовому ринку через значно нижчі ціни на продукцію з Бразилії та Аргентини. Для порівняння, за весь 2025/26 фінансовий рік Індія експортувала 3,768 млн тонн шротів.

Найбільше скоротився експорт соєвого шроту — на 73%, із 757 тис. до 205 тис. тонн. У серпні 2026 року індійський соєвий шрот пропонувався на міжнародному ринку приблизно по $622/т, тоді як світові цінові орієнтири перебували поблизу $445/т. Таким чином, індійська продукція була дорожчою приблизно на $177/т, або майже на 40%. Через значну цінову різницю імпортери дедалі частіше віддають перевагу дешевшим поставкам із Південної Америки, що посилює тиск на індійських експортерів.

Додатковими чинниками скорочення експорту стали високий внутрішній попит на шроти з боку тваринницьких і птахівничих підприємств, а також логістичні труднощі. Перебої із судноплавством у Червоному морі та високі ставки морського фрахту збільшують витрати на міжнародні поставки. Водночас експорт ріпакового шроту залишався відносно стабільним і становив 880 тис. тонн проти 915 тис. тонн роком раніше. Поставки рицинового шроту скоротилися зі 106 тис. до 96,2 тис. тонн, а арахісового — із майже 15 тис. до 3,2 тис. тонн.

Основними покупцями індійських шротів у квітні–серпні залишалися Китай, Бангладеш, Південна Корея та В’єтнам. Китай збільшив імпорт до 401 тис. тонн проти 375,4 тис. тонн роком раніше, причому майже 395 тис. тонн припало на ріпаковий шрот. Бангладеш наростив закупівлі зі 178,2 тис. до 217,2 тис. тонн, а В’єтнам — із 92,2 тис. до 124 тис. тонн. Натомість Південна Корея скоротила імпорт індійських шротів із 209,9 тис. до 153,9 тис. тонн.

Попри суттєве скорочення поставок соєвого шроту, ріпаковий шрот залишається основною експортною продукцією індійської олійноекстракційної галузі. На нього припало майже 69% загального обсягу експорту шротів за п’ять місяців. Подальші перспективи індійських експортерів залежатимуть від цінової конкуренції з Бразилією та Аргентиною, внутрішнього попиту на кормову сировину та вартості морських перевезень. Збереження значної різниці між індійськими та світовими цінами на соєвий шрот може й надалі обмежувати його зовнішні поставки.

Tags: Аргентина, Індія, соєвий шрот, Бразилія, шрот, олійні культури