Коза – недооцінена в Україні тварина, її ефективність вдвічі вища, ніж у корови

Василь Стефурак вже 10 років займається вівчарством на Коломийщині. У його господарстві в селі Молодятин не лише вівці та барани, тут розводять ще й кіз, з молока яких виготовляють крафтові сири. 

«У мене в господарстві є кози, приблизно 50 голів. Але вони допоміжні, кози є при кожній отарі, коли треба підгодувати ягнят. Я роздав вже понад сотню породних цапів. На жаль, коза недооцінена тварина в Україні, хоча її ефективність вища в два з половиною рази, ніж у корови. Основа – молоко. Бо м’ясних кіз на цілу Україну, мабуть, є два-три господарства», – каже господар.

За його словами, породисту козу легше купити в Україні, бо вони є. Інша справа вівці.

«З козами в Україні ще хоч хтось працює, бо це смачний корисний сир, особливо під Києвом. А з вівцями не працюють, бо це окрема, зовсім інша специфіка», – розповів Василь Стефурак Фіртці.

За його словами, через пряму агресію ворога Україна втратила 30% поголів’я овець. Падіння цін, розрив логістичних ланцюгів і так далі – все це створило додаткові великі проблеми.

«На жаль, зараз в Івано-Франківську й у ресторанах рідко коли трапляється баранина, а якщо й трапляється – то це дуже недешеве задоволення.

Усім українським вівчарям я рекомендував цьогоріч в жодному разі не зменшувати поголів’я. Бо вже дуже скоро нам доведеться його в рази стрімко нарощувати. Це тваринництво і його ріст потрібно планувати щонайменше на два-три роки.

Вівці – тварини живучі. Там, де здохне одна корова – виживе вісім овець. Вони не вибагливі до клімату і харчування», – переконаний Василь Стефурак.

Вівчар розповів, що сьогодні серед областей в Україні лідером у вівчарстві є Одещина. Там дуже люблять бринзу. І це не гірська місцевість. Багато голів також має Закарпаття, десь до двохсот тисяч.

«В цілому в нашій області (Івано-Франківська – ред.) є 26 вівчарів, які мають ферми. Зараз приблизно 10 тисяч голів на ціле Прикарпаття. Це дуже мало насправді. У Верховинській громаді 20 тисяч гектарів полонини.

За Польщі там було 180 тисяч овець. Там були навіть школи вівчарства. До овець ще додавалися кози, коні, корови і так далі. Тому поголів’я у нас зараз дуже мале, зважаючи на потенціал», – додає Василь Стефурак.

Позначки:козівництво, вівчарство