Казахстанська за пшеницею втратила ринки цілої низки країн

За останні кілька років Казахстан втратив ринки Киргизії, Азербайджану та Грузії через зерно пшениці. Значно зменшилися постачання зерна до Ірану та Туркменістану. У країні відзначається низька врожайність сільгоспкультур, яка не перевищує 10 ц/га, тоді як у Росії та Білорусі вона становить 20-25 ц/га. Тим часом відзначається висока собівартість виробленої продукції. Це призводить до послаблення конкурентоспроможності казахстанського агробізнесу та зниження експорту, повідомляє агентство «АПК Новини».

«Проведений обширний аналіз галузі, у тому числі аналіз існуючих проблем та причин їх виникнення, виявив низку системних проблем та стримувальних факторів для галузі», – повідомляється в Нацпроекті з розвитку АПК на 2024-2028 роки, розробленому Мінсільгоспом.

Зазначається, що в Казахстані не на належному рівні триває процес диверсифікації в рослинництві. У основних зерносівних регіонах країни переважає монокультура. Недостатня увага приділяється розвитку високорентабельних культур – олійні, цукрові буряки, кормові та скорочення вологоємних культур. У відомстві констатували відсутність доступних оборотних коштів на проведення посівних та збиральних робіт. Відповідно до розрахунків агробізнесу та наукових дослідницьких установ, для проведення робіт у оптимальні терміни з дотриманням необхідних агротехнологій потрібно близько 1,5 трлн тенге оборотних коштів. При цьому обсяг пільгового кредитування в 2023 році становить лише 180 млрд тенге або 12% від потреби.

У той же час банки другого рівня недостатньо активно кредитують сектор АПК. Причиною є високі ризики та відсутність твердих застав. За відсутності в достатньому обсязі пільгових кредитних коштів фермер заощаджує на якісному насінні, добривах, пестицидах, не повною мірою проводить агротехнічні роботи (снігозатримання, закриття вологи, передпосівна обробка, оранка зябку, хімічне прополювання) і як результат недостатній рівень застосовуваних агротехнологій та низькі темпи поновлення сільськогосподарської техніки.

У господарствах:
– низьке внесення мінеральних добрив: на сьогодні вноситься лише 679 тис. тонн або 21% від потреби (3,2 млн. тонн);
– низька якість насіння, що висівається: для порівняння в республіці частка оригінального насіння займає – 0,8%, в росії – 1,5%, частка елітного насіння в Казахстані – 7,1%, в росії – 14,1%. Також відзначається висока імпортозалежність щодо насіння пшениці від 40 %, по овочах до 100 %;
– використовується на 80% зношена і морально застаріла техніка: рівень оновлення техніки становить 4,5% за необхідної норми 8 -10%.
– не використовується в повному обсязі потенціал зрошуваного землеробства. З наявних на балансі 2,2 млн га зрошуваних земель фактично використовуються 1,5 млн га, а із застосуванням водозберігаючих технологій всього 312 тис. га.

Аналогічна ситуація і з наявністю обладнання для очищення та сортування зернових та олійних культур. Зі 120 тис. зерносівних господарств лише 4,6 тис. господарств або 3,8% мають механізовані струми, у тому числі сушильне обладнання мають лише 516 господарств; сім’яобробне обладнання – лише 834 господарства та сучасне сім’яобробне обладнання (після 2015 року) – всього 40 господарств.

Це призводить до необхідності переміщати зерно на великі елеватори, що тягне за собою додаткові витрати для сільгосптоваровиробників.
Як результат – низька врожайність сільськогосподарських культур – не перевищує 9-10 ц/га, у рф та білорусі – 20-25 ц/га, а також висока собівартість виробленої продукції. Це призводить до послаблення конкурентних переваг казахстанських сільгосптоваровиробників та, відповідно, до зниження експорту сільськогосподарської продукції на традиційних ринках збуту.

Окремим рядком у документі виділено проблему вузької географії експорту.

«Традиційно ринками збуту для рослинницької продукції є Середня Азія та Афганістан. За останні роки втрачені ринки Киргизії, Азербайджану та Грузії з пшениці. Значно зменшилися постачання зерна до Ірану та Туркменістану. Немає значних зрушень в експорті тваринницької продукції. Наразі конкурентоспроможною на світових ринках є лише продукція глибокої переробки зерна, яка постачається до країн ЄС, Латинської Америки», – йдеться у проекті.

В результаті за останні 10 років у зовнішній торгівлі помітно скорочено географія та обсяг експорту сільгоспкультур. Для порівняння, експорт зернових та олійних культур у 2012 році здійснювався до 63 країн, водночас у 2022 році цей показник зменшився до 31 держави, як наслідок знизилися та експортовані обсяги.

В результаті, на тлі нестабільності та недостатності обсягів пільгового кредитування на оборотні цілі та відповідно слабкої конкурентоспроможності казахстанських сільгосптоваровиробників, у порівнянні з сусідніми країнами, закрилися діючі підприємства: 416 теплиць, у тому числі 4 промислові та 412 фермерських загальною площею 232,3 тис. га. ; 12 птахофабрик; 10 підприємств з переробки м’яса та 9 підприємств з переробки молока; 20 молочно-товарних ферм; 80 відгодівельних майданчиків; близько 60% сільгоспкооперативів не діють.

Щоб підняти рівень АПК на належний рівень, МСГ розробило План роботи на найближчі 5 років.

«Метою національного проекту є збільшення обсягу валової продукції сільського господарства у 2 рази за 2024-2028 роки. Для досягнення мети необхідно забезпечити дотримання всіх агротехнологічних робіт, підвищення рівня поновлення сільськогосподарської техніки та реалізацію пріоритетних інвестиційних проектів. Це дозволить підвищити врожайність сільгоспкультур у 2 рази, що зрештою створить мультиплікативний ефект на всю галузь загалом. У зв’язку з чим, Планом дій щодо реалізації національного проекту, передбачено державну підтримку у вигляді пільгового кредитування та субсидування», – повідомляється в документі.

Позначки:Казахстан, пшениця, Туркменістан, Грузія, Афганістан, Азербайджан, Іран