Закон Украины о Зерне и рынке зерна в Украине

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про зерно та ринок зерна в Україні

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 12 травня 2004 року N 1713-IV,
від 31 травня 2005 року N 2611-IV,
від 9 січня 2007 року N 547-V,
від 27 квітня 2007 року N 997-V,
від 5 лютого 2009 року N 925-VI

Цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) акредитовані біржі — товарні біржі, яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки;

2) виробництво зерна — діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов’язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства;

3) пункт 3 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

4) пункт 4 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

5) Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки — державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75 відсотків, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України на реалізацію міжнародних договорів із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки;

6) пункт 6 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

7) пункт 7 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

8) пункт 8 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

9) пункт 9 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

10) зберігання зерна — комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;

11) зерно — плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;

12) зерно продовольче — зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів;

13) зерно технічного призначення — зерно, що призначене для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати тощо);

14) зерно фуражне — зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо;

15) зерновий склад — юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки;

16) зерносховище — спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо);

17) пункт 17 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

18) пункт 18 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

19) інфраструктура ринку зерна — комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансові та інші послуги;

20) продукти переробки зерна — борошно, крупа, хлібобулочні і макаронні вироби, комбікорм, побічні продукти переробки зерна (поняття «зерно» та «продукти переробки зерна» — далі слід розуміти як «зерно та продукти його переробки»);

21) реєстр зерна (заставного зерна) — система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку;

22) реєстр складських документів на зерно — система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів;

23) ринок зерна — система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб’єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням;

24) складські документи на зерно — товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов’язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа;

25) пункт 25 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

26) пункт 26 статті 1 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

27) якість зерна та продуктів його переробки — сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Терміни «Аграрний фонд», «заставна закупівля», «державна аграрна інтервенція» використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України».

(статтю 1 доповнено частиною другою згідно
із Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

Стаття 2. Мета Закону

Метою цього Закону є:

забезпечення продовольчої безпеки держави;

формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики;

оптимізація структури та ефективності зернового виробництва з урахуванням потенціалу природно-кліматичних умов та ринкової кон’юнктури;

забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб’єктів господарювання та держави;

встановлення державного контролю за якістю зерна, продуктів його переробки та сортового насіння;

стабілізація ринкових ресурсів зерна;

нарощування експортного потенціалу ринку зерна;

визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;

застосування режиму державних заставних закупівель;

(абзац десятий статті 2 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

здійснення державної аграрної інтервенції;

(абзац одинадцятий статті 2 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

визначення порядку експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки за міжнародними договорами.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів ринку зерна.

Стаття 4. Законодавство України про зерно та ринок зерна

Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на Конституції України і складається із цього Закону, законів України та інших нормативно-правових актів.

Розділ II
СУБ’ЄКТИ РИНКУ ЗЕРНА

Стаття 5. Суб’єкти ринку зерна

Суб’єктами ринку зерна є:

суб’єкти виробництва зерна;

суб’єкти зберігання зерна;

Аграрний фонд та інші суб’єкти державних заставних закупівель зерна та державної аграрної інтервенції;

(абзац четвертий статті 5 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

акредитовані біржі;

Фонд аграрних страхових субсидій України та інші суб’єкти державного регулювання ринку страхування сільськогосподарської продукції;

(статтю 5 доповнено новим абзацом шостим
згідно із Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV,
у зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим)

інші суб’єкти господарювання, які діють на ринку зерна.

(абзац сьомий статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V)

Стаття 6. Суб’єкти виробництва зерна

Суб’єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна.

Стаття 7. Суб’єкти зберігання зерна

Суб’єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб’єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб’єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

(частина перша статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V)

Суб’єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб’єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Стаття 8. Суб’єкти державних заставних закупівель зерна та державної аграрної інтервенції

Суб’єктами державних заставних закупівель зерна є: сільськогосподарські товаровиробники, зернові склади, Аграрний фонд та інші суб’єкти державних заставних закупівель зерна, визначені чинним законодавством.

Суб’єктами державної аграрної інтервенції є: сільськогосподарські товаровиробники, зернові склади, Аграрний фонд та інші суб’єкти державної аграрної інтервенції, визначені чинним законодавством.

(стаття 8 у редакції Закону
України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

Розділ III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА

Стаття 9. Основні засади державної політики щодо регулювання ринку зерна

Держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє його розвитку та стабільному функціонуванню.

Основними засадами державної політики по регулюванню ринку зерна є:

надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб’єктам здійснення режиму заставних закупівель зерна та суб’єктам державної аграрної інтервенції;

(абзац другий частини другої статті 9 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту;

встановлення розміру суми бюджетної позики, розрахованої виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни;

(абзац четвертий частини другої статті 9 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;

недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки;

контроль якості зерна та його зберігання;

розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних формувань;

впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у виробництві, зберіганні та переробці зерна;

лізингове обслуговування ринку зерна.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади сприяють першочерговому залученню інвестицій для розвитку матеріальної бази сільськогосподарських товаровиробників, заготівельних та зернопереробних підприємств, підприємств, які виготовляють машини, устаткування, обладнання для зернового господарства, удосконалення інфраструктури ринку зерна.

Урожай зерна підлягає страхуванню, яке здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та господарювання відповідно до закону.

Стаття 10. Державне регулювання ринку зерна

Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом:

запровадження режиму державних заставних закупівель;

(абзац другий статті 10 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

формування державного продовольчого резерву зерна з метою підтримки належного рівня продовольчої безпеки та здійснення державної аграрної інтервенції;

(абзац третій статті 10 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

абзац четвертий статті 10 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

забезпечення фінансування Аграрного фонду;

(абзац п’ятий статті 10 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки;

проведення цінової політики на ринку зерна та страхування ризиків для суб’єктів зернового ринку;

впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами;

забезпечення фінансування програм експорту та імпорту зерна за міжнародними договорами за рахунок коштів державного бюджету;

запровадження декларування зерна, що знаходиться на зберіганні, а також зерна, що зберігається суб’єктами виробництва зерна у власних або орендованих зерносховищах;

(абзац десятий статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V)

забезпечення моніторингу ринку зерна;

здійснення митно-тарифної політики;

забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх уточнення;

фінансування науково-селекційної роботи та насінництва, впровадження їх досягнень;

фінансової підтримки виробників насіння, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій за рахунок коштів державного бюджету;

часткової компенсації сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок за придбане ними насіння високих репродукцій за рахунок коштів державного бюджету;

запровадження системи державних форвардних закупівель;

(статтю 10 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

запровадження режиму тимчасового адміністративного регулювання цін;

(статтю 10 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

надання тимчасової бюджетної дотації.

(статтю 10 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

Стаття 11. Сертифікація послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки

Послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність правилам і технічним умовам у відповідній сфері.

Видача сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється на платній основі спеціально уповноваженим державним органом у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки. Порядок видачі зазначеного сертифіката і перелік документів, що подаються для його одержання, строк дії такого сертифіката та механізм зарахування до державного бюджету коштів, які надійдуть в результаті внесення плати за його видачу, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки приймається протягом тридцяти днів після надходження необхідних для видачі сертифіката документів. Якщо після закінчення зазначеного строку не буде прийнято рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката, послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, що надаються суб’єктом зберігання зерна, вважаються сертифікованими.

Підставою для відмови у видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки є:

подання суб’єктом зберігання зерна необхідних документів не в повному обсязі;

невідповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки.

Підставою для анулювання сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки є недотримання правил і технічних умов зберігання зерна та продуктів його переробки у процесі надання таких послуг.

(стаття 11 у редакції Закону
України від 05.02.2009 р. N 925-VI)

Розділ IV
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВИХ РЕСУРСІВ

Стаття 12. Зернові ресурси

Зернові ресурси України складаються із:

зерна державного продовольчого резерву;

(абзац другий статті 12 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

абзац третій статті 12 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

абзац четвертий статті 12 виключено

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

зерна державного резервного насіннєвого фонду;

(абзац п’ятий статті 12 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

регіональних ресурсів зерна;

власних ресурсів зерна суб’єктів ринку.

Стаття 13. Ресурси зерна державного продовольчого резерву

Формування обсягів зерна державного продовольчого резерву здійснюється Аграрним фондом шляхом укладання угод купівлі-продажу на аграрній біржі, а порядок його використання визначається законодавством.

Реалізація зерна державного продовольчого резерву за необхідності його поновлення узгоджується із Кабінетом Міністрів України.

(стаття 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.05.2004 р. N 1713-IV,

 у редакції Закону України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

Стаття 14. Виключена

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

Стаття 15. Виключена

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

Стаття 16. Виключена

 (згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)

Стаття 17. Регіональні ресурси зерна

Регіональні ресурси зерна формуються шляхом укладення угод на акредитованих біржах за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя в межах визначених ними обсягів.

Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснюють моніторинг наявності продовольчого і фуражного зерна та визначають поточний і прогнозний рівень забезпеченості ним. У разі недостатнього рівня забезпеченості зерном Уряд Автономної Республіки Крим та місцеві органи виконавчої влади формують свої регіональні ресурси на конкурентних засадах через акредитовані біржі.

Контроль за формуванням регіональних ресурсів зерна здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації.

Стаття 18. Використання власних ресурсів зерна суб’єктами ринку зерна

Суб’єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України.

Забороняється, крім випадків, визначених законами України, встановлювати обмеження у переміщенні зерна та продуктів його переробки.

Розділ V
ДЕКЛАРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЗЕРНА

Стаття 19. Декларування зерна

Декларування зерна — діяльність суб’єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.

(частина перша статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V)

Інформація про власників зерна є конфіденційною і при декларуванні зерна не розголошується.

Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до законодавства.

Стаття 20. Декларування обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні на зернових складах, та зерна, що зберігається суб’єктами виробництва зерна у власних або орендованих зерносховищах

Декларації подаються щомісяця:

зерновими складами — щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, регіональних ресурсів, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву);

суб’єктами виробництва зерна — щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.

(стаття 20 у редакції Законів
України від 31.05.2005 р. N 2611-IV,
від 09.01.2007 р. N 547-V)

Стаття 21. Якість зерна та продуктів його переробки

Якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, який видається на платній основі територіальними органами спеціально уповноваженого державного органу у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

(статтю 21 доповнено частиною другою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI)

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки приймається протягом трьох днів після надходження заяви від суб’єкта ринку зерна про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки, що зберігаються на зерновому складі, і завершення завантаження транспортного засобу. Якщо після закінчення зазначеного строку не буде прийнято рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, вважається, що суб’єктові ринку зерна надано такий сертифікат.

(статтю 21 доповнено частиною третьою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI)

Підставою для відмови у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки є:

подання суб’єктом ринку зерна необхідних документів не в повному обсязі;

невідповідність якості зерна та продуктів його переробки державним стандартам, крім випадків, коли якість експортного зерна та продуктів його переробки відповідає вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті;

невідповідність транспортного засобу встановленим вимогам.

(статтю 21 доповнено частиною четвертою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI)

Підставою для анулювання сертифіката якості зерна та продуктів його переробки є невідповідність даних, зазначених у сертифікаті, фактичним показникам якості зерна та продуктів його переробки.

(статтю 21 доповнено частиною п’ятою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI)

Стаття 22. Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки

Основними напрямами здійснення державного контролю за якістю зерна є:

захист прав суб’єктів ринку зерна та споживачів щодо їх забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних та інших нормативних документів;

встановлення показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості;

акредитація лабораторій, що здійснюють визначення якості зерна та продуктів його переробки;

сертифікація зерна та продуктів його переробки;

інші напрями, передбачені нормативно-правовими актами.

Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладається на спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.

Положення про спеціально уповноважений державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Зерно та продукти його переробки, непридатні для продовольчого використання

Зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.