Неможливість експортувати зерно через Чорне море загрожує російським аграріям збитками

Проблеми з експортом зерна через Чорне море дедалі сильніше позначаються на внутрішньому ринку росії. Значні обсяги нового врожаю залишаються всередині країни та посилюють тиск на ціни. У Ростовській області та Краснодарському краї зерно вже продається за цінами, які на 33–44% нижчі за повний поріг окупності, через що господарства зазнають збитків із кожної реалізованої тонни.

Ситуацію погіршує висока собівартість урожаю 2026 року. Виробництво пшениці обходиться у 12–13,5 тис. руб./т (близько $137–154/т), ячменю — 11,2–12,8 тис. руб./т ($128–146/т), кукурудзи — 13,5–15,2 тис. руб./т ($154–173/т). Найбільший розрив між витратами та виручкою спостерігається саме у південних регіонах, традиційно найбільш залежних від чорноморського експорту.

Додатковим ударом стало подорожчання логістики. Вартість доставки зерна від поля до елеватора на півдні зросла на 25–36%, а господарства без власних елеваторів змушені додатково витрачати 1,5–2 тис. руб./т ($17–23/т) на зберігання. Одночасно зростають витрати на пальне, мінеральні добрива та обслуговування кредитів, що ще більше підвищує поріг рентабельності виробництва.

Погіршення ринкової кон’юнктури вже відображається на фінансовому стані аграрного сектору. За січень-травень 2026 року прибуток підприємств АПК росії скоротився на 17,4%, до 142,8 млрд руб., а частка збиткових сільськогосподарських організацій досягла 28,5%, збільшившись за рік на 6,2 в.п. Водночас боргове навантаження у зерновому сегменті зросло до 3,8–4,2 EBITDA, а у 45% середніх господарств витрати на обслуговування кредитів уже перевищують операційний грошовий потік.

На цьому тлі російські аграрії попереджають, що падіння внутрішніх цін і неможливість реалізувати зерно можуть поставити під загрозу осінню сівбу озимих. Через нестачу виручки господарствам буде складніше погасити чинні кредити та залучити нове фінансування для проведення посівної. Серед необхідних антикризових заходів виробники називають масштабні державні закупівлі зерна до інтервенційного фонду та пролонгацію всіх кредитів аграріїв, а не лише пільгових, обсяги яких вони вважають недостатніми.

Таким чином, тривале обмеження експорту через Чорне море та неможливість швидко перенаправити значні обсяги зерна іншими маршрутами створюють для російських виробників уже не лише проблему збуту поточного врожаю. Подальше падіння цін і дефіцит обігових коштів можуть збільшити частку збиткових господарств та ускладнити фінансування наступного виробничого циклу.

Tags: ячмінь, експорт, кукурудза, пшениця, Росія, маржа, обмеження, війна